X. БайдариЯк вітер, кінь летить, лиш ляскає батіг,Долини, скелі, ліс - біжать переді мною;Упитись хочу я, мов чарою хмільною,Тим виром образів, що мчить мені до ніг.Весь в милі кінь уже свій зупиняє біг,Мов саваном, земля оповилася млою,Та, ніби в дзеркалі, мінливою маноюВир скель, долин, лісів летить в очах моїх.Все спить, лиш я не сплю. До моря я збігаю -Шумливо чорний вал на берег налетів;Йому вклоняюся і руки простягаю.А він плеснув, і от хаос мене окрив, - Жду, поки мисль моя хоч на хвилину в повіньНепам*яті пірне, як в буйну хвилю човен.