Візитна картка

Добро – це те що може почути глухий та побачити сліпий.

Конфуцій

«Поріг 16 школи я переступила в 1994 році вже зрілим учителем, переможцем першого обласного конкурсу «Виховник року». Директор школи Борис Романович Кордуба зу­стрів дуже привітно, відразу привів до Г. М. Стефанишин і відрекомендував: «Це наша людина». Слова директо­ра виявилися пророчими: обстанов­ка в школі була настільки домашньою, дружньою, що працювалось легко. Жили весело: багато вечорів, поза- класних заходів, поїздок, походів. За­вжди пам’ятатиму чаювання в Окса­ни Михайлівни, її мудрість вселенську, «рапіндзьожку» Гані Стефанишин. Це був час, коли вся країна грала в КВК.

Ми з Тетяною Михайлівною Іванюк писали сценарії, пісні, готували коман­ду. Діти просто рвалися в КВК - від­мінники, двієчники: всі хотіли «красува­тися» на сцені «Березіля». Учням дуже подобалися вечірні репетиції, тиша шкільних коридорів. У Ганни Михайлів­ни була дивовижна риса: вона забіга­ла на хвильку на репетицію, ніби тіль­ки краєчком вуха слухала, про що говорять та співають діти, і раптово плеска­ла в долоні:

- Переробити. Так недобре!

Ми сердилися:

- А як треба?

- Не знаю як, але не так.

Ох, ця Стефанишин! Надзвичайну мала інтуїцію... Сердилися. Переро­бляли. І впродовж 6 років здобували лише перші місця.

Щоранку прокидаюся в очікуванні дива. Біжу до дітей, в школу. Бо без школи чого я варта?...»

Дідро

    «Є на Землі місця, де не­стерпно важко працювати. Але слова «робота», «праця» - це не про вчителя. До школи він йде як до другого дому. Він тут живе.
    Ось уже 35 років я живу в школі. Із них 25 - в шістнадцятій.
    Заходжу в кабінет № 35. Тут цар­ство книг... їх почали приносити діти в дарунок школі ще Анастасії Андріївні Ганчак, моїй мудрій і шляхетній настав­ниці. Неможливо забути її уроки. Це - свято, це - театр, це - пізнання світу і самого себе. Якась частинка її безмеж­ної любові до літератури залишилась тут. Вона теж жила в школі і школою.
    ...Та дзвінок пролунав, як завжди, несподівано. З чим я прийду сьогод­ні до вас, мої учні? Так хочеться, щоб уроки літератури допомогли вам у жит­ті. Нехай Маленький принц навчить вас бачити серцем! Нехай Ассоль переко­нає вас у тому, що коли очікуєш дива - воно збудеться! Нехай Маргарита на­вчить вас літати на крилах кохання!
Колись я піду з цієї школи. Та вона стоятиме! Вічний храм науки в пре­красній оазі на «Дружбі». Скільки по­колінь дітей тут навчалось! Скільки ще прийме в свої обійми школа № 16. Я люблю тебе, школо! Ти - мій біль, моя мука, моя любов. Ти - моє життя».

    Савінцева Людмила Василівна
Категорія - "спеціаліст ІІ категорії"
Стаж - 8 років
Проблема "Впровадження інтерактивних методів на уроках словесності"
Кредо

Приймай дитину з благоговінням, виховуй її з любов'ю, випускай вільною

Рудольф Штейнер

"Я обрала долю вчителя. Цей шлях барвистіший, ніж саме життя. Є в ньому усе: сльози радості й гіркота невдач, злети духу і сірий туман буденності, свіжий рожевий вітер змін, і тягуче відчуття застою. Людина влаштована так, що усе життя прагне пізнавати, вчитися, відкривати і розвивати в собі усе нові і нові якості, можливості і здібності. Французький письменник А. Екзюпері жалкував, що немає садівників, які доглядали б людські душі, бо на світі, ще дуже багато людей, яким  ні хто не допоміг пробудитися, які ще сплять, дрімають. Треба змусити людину пильно подивитися на світ за допомогою цінностей, набутих у  дитинстві, зробити його кращим.
    Моя робота - улюблений спосіб пізнання, творчості, спілкування, самовираження. Мої учні - мої однодумці, що довірили мені частку своєї долі. Усім цим мені треба розпорядитися мудро і точно. Чим більше ролей зіграє людина в дитинстві, тим легше їй буде обирати шлях у дорослому житті. Любіть свою професію!!!"

     Лютак Галина Петрівна
Категорія - "Спеціаліст другої категорії"
Стаж - 15 р.
Проблема ""
Кредо "Розвивати, навчати, виховувати одночасно"

Письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми стараємося, щоб учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу. Школа – домівка, в якій ми живемо. Завданням кожного вчителя літератури є зробити процес навчання захопливим та радісним. Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процес пізнання навколишнього світу.