XVIII. Аю-ДагНа Аю-Дагові опершись стромовини,Люблю дивитися, як хвилі-ворогиОдна на одну йдуть, то в срібляні сніги, То в пишну райдугу розбризкавши краплини.І, тріумфуючи, захоплюють мілини,Мов велетні-кити, штурмують береги,І вже назад біжать, не маючи снаги, Трофеї кидають - корали і перлини.Так хвиля пристрасті, поете молодий, На дні зростаючи, кипить в душі твоїй,А ліру візьмеш ти - і вже вона зникаєВ безодню забуття і для людей роняєБезсмертні виспіви, мов викуп дорогий, -Із них рука віків тобі вінок сплітає.