ІІ. Тиша на морі На височині ТарханкутЛегенький вітерець вгорі стрічки колише, І персами ледь-ледь похитує вода,Немов у мрійнім сні відданка молодаПрокинеться, зітхне - і спить, і тихо дише.Мов прапори після походу, з рей нагихВітрила у півсні звисають; ледь хитнутиЗдолає корабель, мов ланцюгом прикутий;Матрос одпочива - навколо спів і сміх.О море! Є в твоїх глибинностях бурхливихПоліп - в негоду спить він глибоко на дні, В день ясний виграє раменами на хвилях.О мисле! І в твоїй таємній глибиніЄ гідра спогадів, що спить в годині бурній,А в тишині - гризе без жалю серце журне.