ІV. БуряСтерно поламано і зірвано вітрила;Тривожні голоси, зловісний помпи звук;Матросам вирвало останні линви з рук,З кривавим сонцем тьма й надії погасила.В звитяжнім вихорі з розбурханих глибин,По горах хвиль страшних, під дикий завій бурі,З пітьми до корабля йде смерті геній хмурий,Мов на останній штурм солдат поміж руїн.Півмертвий той лежить, той руки ламе в тузі,Он обіймаються востаннє вірні друзі,Той молиться, щоб смерть від себе відхилить.Один лиш осторонь в свої полинув мріїІ мовчки думає: "Щасливий, хто в цю митьПрощатись має з ким або молитись вміє!"