VІII. Гробниця ПотоцькоїВ краю весни, в садах розкішних ти зів*яла, Трояндо юна! Хвиль минулого прибій,Зникаючи, немов золотокрилий рій, Пекуче спогадів тобі покинув жало.Від Польщі, з півночі, громади зір засяли - Для чого стільки там їх на дорозі тій?Чи, перш ніж згаснути, не зір вогнистий твійТам повипалював палкі сліди печалі?О полько! Як і ти, скінчу я в смутку дні.Хай рідна жменя нам землі хоч грудку кине.Розмови тут ведуть мандрівці в тишині, - То, може, вчую звук я з рідної країни,Й поет, складаючи тобі свої пісні, Згадає і мене в сусідній домовині.