Літературно-музична композиція
« Ночі Шахеризади»
Ночі Шахеризади
Дівчата танцюють.
Заводійка:
Так починається наша ніч, прекрасна ніч ПІахеризади .Найдивовижніша із найдивовижніших, найяскравіша із найяскравіших, казкова, фантастична, таємнича, надзвичайна ніч! Отже, забудьмо про двадцять перше століття, про цивілізацію і наші земні проблеми і полиньмо в далеке-далеке минуле - у восьме століття, у реальну країну Персію.
Полиньмо в царство Шахріяра, найбагатшого володаря найбагатшої країни. Недовго Шахріяр був щасливим, дружина не шанувала його ,за що була страчена. Цар-убивця не мав спокою ні вдень, ні вночі ,він не спав і від цього ставав ще жорстокішим .3 ненависті до всіх жінок повелів міністрові-візиру щодня приводити до нього дівчину-полонянку ,а потім наказував катам стинати їм голови...
Однак, ми уже у восьмому столітті, у палаці самого царя Шахріяра ,де він приймає свого брата Шахзамана.
І інсценівка
Шахзаман: Брате мій, Шахріяре, побійся великого Аллаха, не знищуй ці прекрасні творіння - дівчат своєї країни! Адже за процвітання своєї країни маєш дбати ти „думати про державу, ти ж бо цар!
Шахріяр: Як можеш ти,брате Шахзамане ,такі речі мені говорити ,коли в тебе і самого рана на серці? Мстив я і буду мстити всім жінкам на білому світі! Наказую тобі,візире, привести мені найгарнішу ,найстрункішу красуню! Швидше!
Візир: Слухаюся ,мій повелителю ! (Приводить дівчину ,вона танцює.)
Шахзаман: Брате мій, ця красуня не заслуговує на те, щоб ЇЇ вбивати, зжалься над нею.
Шахріяр: Ніколи,брате. Піде вона туди ,куди я відправив тисячі її подруг.
Дівчина: О царю, володарю наш, чим я завинила перед тобою, що мушу
помирати? Чи тобі не подобаються мої очі, мій танець? Чому я повинна йти з
цього світу? Адже я така молода!
Шахріяр: Мовчи ,жінко! Не мені тебе слухати.
(Викликає катів. Дівчину виводять)
Шахріяр: Ні, все життя буду мстити . Я маю незліченні багатства, розкішні палаци, тисячі рабів і невільниць. Але не шанувала мене моя дружина, я покарав її. І так само караю всіх жінок, які є в моєму царстві. Шахзаман: Схаменись! Адже і в мене така сама трагедія. Шахріяр: Ні, брате, не вмовляй. Я поставив перед собою мету - я її досягну. Візире! Виконуй мій наказ !
Візир: Не залишилося жодної дівчини в нашому царстві, о всемогутній царю!
Шахріяр: Що? Як смієш ти мені таке заявляти ? Геть ! Без дівчини не повертайся!
Шахзаман: Прощавай, брате. Я змушений покинути жорстоку країну, повертаюся до свого царства.
Шахріяр: Іди, брате. Іди. А я в стражданнях свій вік проведу. П сценівка
Візир вдома
Шахеризада: Знаєш, сестричко, я щойно прочитала цікаву історію про життя нашого народу у сиву давнину.
Дуньязада: Ой, сестричко Шахразадо,як ти багато читаєш! Ти,мабуть,у се на світі знаєш.як я люблю слухати твої історії,коли ти розповідаєш мені їх з таким захопленням.Розкажи ще щось.
Шахеризада:Добре, сестричко ,але залишимо цю історію на потім,а зараз,ось
бачиш,до нас батько поспішає.Тату,чому ти такий засмучений?
Дуньязада:Що з тобою ,татусю?Ти чимось схвильований?Що тебе турбує?
Візир:Ой,дочки,не питайте мене нічого.
Дуньязада:Розкажи,татусю,може,ми в чомусь тобі допоможемо?
Візир: Ой,донечки мої любі,несила мені більше у царя управляти.Розривається
моє серце від його безчинства.
Шахеризада. Що сталося,тату?Чому?
Візир: Убив цар Шахріяр усіх дівчат з усієї округи,послав мене знов;а тут,крім
вас двох,моїх милих,любих діточок,нікого більше не залишилося.Що ж мені
робити,нещасному?Наказав без дівчат не повертатися.
Шахеризада .Не. журися,тату .Відведи мене до царя.
Візир: Що ти,доню,кажеш?Щоб я втратив тебе,свою дочку?Та ніколи в
світі,нехай краще уб'є мене,безсилого щось вдіяти.
Шахразада:О,тату,не страждай так сильно.Послухай своєї доні,віддай її цареві
Шахріяру.А я постараюся врятувати від смерті всіх дівчат.
Візир:Дочко!
Шахеризада: О,тату, не бійся,рушаймо до царя Шахріяра. Гаразд, доню. Іду збиратися.
Шахеризада: Слухай,сестричко,що я тебе попрошу .Увечері я пошлю по тебе,ти прийдеш до царя Шахріяра і попросиш,щоб я тобі щось розказала,а там будеш діяти,як я скажу.
Дуньязада:Добре,сестричко. Прощавай!Я знаю,що ти в мене мудра. Візир:Ходімо доню.
Ш інсценівка.
Знову в палаці царя Шахріяра.
Шахріяр.О красуне,дай подивитися на твою вроду.
Шахеризада.О всемогутній царю,навіщо тобі врода жіноча,адже,кажуть,що та, яка приходить до тебе,приречена на неминучу загибель.То ж чи варто дивитися на вроду жіночу,на очі ясні?
Шахріяр.О,я бачу,ти не з тих,хто боїться могугнього царя.Та робитимеш те,що я накажу .Наказую тобі танцювати. Повинуюся,царю. (Танцює)
Шахріяр:І танцюєш ти на славу.Але на цьому все!Кати!
Шахеризада: О всемогутній і великодушний царю.Будь таким добрим ,дозволь мені попрощатися зі своєю молодшою сестричкоюДуньязадою.Пішли гінця по неї,на це не потрібно багато часу.
Шахріяр:Гаразд, дівчино.Колись я не був жорстоким, любив виконувати прохання таких красунь.{Викпикає слугу). Приведи Дуньязаду.
Дуньязада. О, великодушний царю,спасибі за можливість ще раз зустрітися з моєю дорогою сестрою.Але дозволь мені просити у тебе одну річ.
Шахріяр:Ну'?
Дуньязада:Моя сестра завжди мені вечорами розповідала цікаві історії,нехай вона востаннє мені про щось рзкаже.
Шахріяр:Ну, що ж,розкажи,Шахеризадо,убити тебе я завжди зможу. шахеризада:Розповідають люди,що за часів володаря правовірних Халіфа Гаруна ар-Рашида жив собі в місті Багдаді чоловік, якого звали Сіндбад- носій.Був той чоловік бідний і носив усякі вантажі.Ось якось найняли Сіндбада,і поніс він в одне місто чималий вантаж.Того дня була страшенна спека...
IV інсценівка
Синдбад-носій:Ох,ох,як спекотно!О,несила мені більше носити такі важкі речі.Сяду трішки відпочину.О,що ж це так смачно пахне, що це за дивні звуки,яке життя! О Аллаху,ніхто не йде проти твоєї волі і збагачуєш сам,коли хочеш,і принижуєш сам,кого хочеш!Слава ж тобі,всемогутньому і справедливому! Недаремно господар цього дому купається в багатстві і насолоджується ніжними пахощами,смачними наїдками і напоями,а я сиджу тут,убогий,голодний і втомлений!
(Встає йти)
Служник.О чоловіче добрий,не знаю хто ти,але запрошую тебе до нашого палацу.
Синдбад.Та що ти,як я можу убогий нещасний зайти в це царство раю!Я не смію цього зробити.
Служник. Так наказав мій господар,тож будь добрий,виконай його волю. (Заходить)
Синдбад:Присягаюсь Аллахом,це місце-райський куточок,мабуть це палац султана або царя.Салям алейкум,великий володарю,хай принесе тобі могутній Аллах багато щастя і добра!
Синдбад-мореплавець:Слява тобі,чоловіче добрий.Благословенний той день,коли ти прийшов сюди!Як тебе звати? Яким ремеслом займаєшся? Синдбад-носій'.О володарю,звати мене Синдбад-носій.І я ношу всілякі вантажі за платню.Через те мене називають Синдбад-носій.
Синдбад-мореплавець'Знай, носію, мене звати так,як тебе-Синдбад,але я Синдбад-мореплавець.Я хочу ще раз почути ті вірші,що ти читав біля моєї брами.
Синдбад-носій:Не глузуй з мене.Втома і тяжка праця роблять людину невігласом.
Синдбад-мореплавець: Не соромся,адже ти тепер став для мене моїм братом.Прочитай ще раз свої вірші.Вони мені справді дуже сподобалися. (Читає)
Синдбад-мореплавець:Синдбаде!Життя моє склалося дивовижно. Розповім тобі всі пригоди,що сталися зі мною,поки я не домігся щастя сидіти в такому будинку,де ти оце мене бачиш.Скільки довелося мені страждати!Я здійснив сім подорожей і про кожну є в мене захоплююча розповідь.Все,що було,сталося зі мною-за велінням долі,а від того,що судилося людині,-нікуди не втечеш, ніде не сховаєшся.
Шахріяр:О,чому ти перервала свою розповідь,адже мені дуже цікаво довідатися,що ж було далі,які подорожі здійснив Синдбад мореплаведь?Розказуй,о Шахеризадо!
Шахеризада:О премудрий царю,уже ніч позаду,сонце зійшло,ти ж мене повинен був убити...
Шахріяр:О ні,ні!Я не можу тебе убити,не довідавшись,що ж було далі,мені це дуже цікаво!
Шахеризада'.У тебе,як у царя,дуже багато земних справ,вирішуй їх,а ввечері я розповім далі про цю історію.
Ведуча. І не думав цар Шахріяр,що його життя може стати таким цікавим.Він забув про свою жорстокість,забув,що цю дівчину запросив для того,щоб стратити.І вперше за багато за останніх років не міг дочекатися темної ночі.Швидко,дуже швидко були підписані угоди між сусідніми країнами про перемир' я;швидко,дуже швидко цар дав дозвіл на зменшення податків;швидко,дуже швидко цар вислухав інформацію про події,що сталися в його країні.Але дуже повільно для царя минав день.Бачити Шахериазаду,слухати її приємний голос,а найголовніше,знати,що ж було далі,-дуже цареві нетерпілося.Він заледве дочекався ночі. А ввечері почалася нова історія.
Шахеризада . Гаразд,мій повелителю,розповім я тобі ще одну історію.Стародавні перекази розповідають:у далекі-далекі часи жили в одному з місті персидського Харасану два рідних брати :Алі-Баба й Касим.Після смерті батька вони дуже бідували,однак Касим одружився з багачкою і швидко розбагатів,а Алі-Баба одружився з такою ж,як і сам бідною дівчиною і жив у великих злиднях.Але одного разу...
VI сценівка
Алі-Баба приносить мішки.
Дружина:Що це,любий,у цих мішках? Алі-Баба:Усе.Тепер ми дуже багаті.
Дружина.Відкрий мішок.О!!!Що це!Що ти, нещасний, накоїв?Кош ти обікрав?Де ти награбував цього добра? Прости всемогутній Аллаху,мого покровителя,дай йому розум,щоб він усвідомив свою провину.О, як мені тепер в очі людям дивитися,що мені тепер, нещасній,робити? 0,як я маю далі жити?
Облиш,жінко, репетувати! За кого ти мене маєш?Невже я,Алі- Баба,можу когось обікрасти,невже ти не знаєш мене?
Дружина: Звідки ж у нас таке багатство?Я звикла жити в бідності,не хочу чужого, не заздрю багатим.
Алі-Баба:0 Аллаху,зроби так,щоб замовкла ця нестерпна особа.ї дала мені слово мовити.
Дружина: Ну, розповідай, що ти там придумаєш на своє виправдання. Алі-Баба:А було це так.Я пішов у ліс по дрова,адже коли я востаннє продав їх на базарі,то ми мали що до столу на обід.Сьогодні знову хотів було набрати дровець,аж раптом побачив вершників на добрих конях,одягнутих у кольчуги,в кожного на боці, звисає лук з плеча. ДружинаїТо ти,мабуть,злякався!
Алі-Баба: Атож.І хутко скочив на дерево,вкрився вітами і почав за ними спостерігати.Коли придивився,переконався,що це-розбійники.їх було сорок. Дружина.Аж сорок.
Алі-Баба: Так .їх було 40.У мене аж у роті пересохло від страху,я не знав,що робити.А вони під'їхали до гори,припнули коней,повісили їм торби з харчем на шию,а самі почали знімати з них величезні мішки.А потім попрямували до гори і зупинились перед великими дверима.Я раніше ніколи не бачив тих дверей,бо вони заросли чагарниками,плющем,густою травою. Дружина: До дверей?
Алі-Баба:До дверей.А тоді їхній головний розбійник раптом вигукнув: „Сім- сім,відкрийся!"-і двері почали відкриватися. Дружина: „Сім-сім відкрийся?"
Алі-Баба: „Сім-сім відкрийся."! двері відкрилися.Всі розбійники зайшли в печеру,а через деякий час вийшли.Я сидів на дереві ні живий ,ні мертвий.І не пам'ятаю,скільки там сидів.А коли стомився то пішов до печери. Дружина.Пішов до печери?
Алі-Баба:Так, пішов до печери і сказав: „Сім-сім відкрийся!" І двері відчинилися.Я зайшов до печери,а двері зачинилися.О,що я там побачив!Печера світла, з мармуровими стінами,висока.Там дуже багато всяких наїдків,напоїв.А потім я пішов в іншу залу,ще більшу,ніж перша,а там...О,я не можу тобі розказати,що там було:злитки золота,срібла, діаманти,перлини. Багатства там -незліченногоІЯ походив по всіх запахчені здавалося,що це-це сон.Чого там тільки не було!Знаєш,люба, я довго думав,що мені робити,але вирішив,якщо я скористаюсь моментом і візьму ось цю маленьку частинку добра...
Дружина.Малсньку частину?Ти вважаєш,що це маленька частина?
Алі-Баба:З того,що там лишилося,це-дуже мало.Адже ми такі бідні,і я не відмовив собі у такій розкоші.Я підійшов до дверей і сказав: „Сім-сім відчинисяР'.Двері відчинилися і я вийшов.Тепер ми з тобою заживемо,як справжні багачі!
Дружина:Потрібио порахувати,скільки тепер у нас золота. Алі-БабаЛа. тобі й за три дні не порахувати цього добра.
Дружина.Тоді я піду до Касима по мірку.
VII сценівка
Шахериазада:І пішла дружина Алі-Баби по мірку до його брата Касима.Таємниця перестае бути таємницею,якщо про неї знає більше двох чоловік.І незабаром 40 розбійників дізналися,що їх золото десь пропадає...Однак,уже зійшло сонце і тобі,мій володарю,потрібно йти до своїх царських справ.
Шахріяр-.Але я не хочуіХочу почути,що ж було далі! Як це цікаво!
Шахеризада:Якщо цар побажає,то ввечері ми продовжимо цю розповідь. Ведуча:Важко було цареві пережити білий день,а ввечері почалася нова історія.Так тривало дуже довго-тисячу і одну ніч!Шахеризада розказала цареві Шахріяру безліч цікавих історій.Він захоплено їх слухав і забув про свою жорстокість.Перестали в царстві страждати молоді дівчата-Шахеризада їх врятувала від царської жорстокості.А Шахріяр став добрим,мудрим правителем.І дружиною у нього була Шахеризада.Народила вона цареві багато діток.І жили вони щасливі,у розкоші багато років.
Ми розповіли вам,дорогі гості,про створення арабських народних казок,які ось уже протягом півтисячі років виходять під назвою „Тисячі і однієї ночі."А сьогоднішня ніч- „Ніч Шахеризади"-нехай запам'ятається вам і нам надовго.
| 