Каталог статей

 

Ентимологія його назви сягає в глибини праслов'янщини,коли наші предки мали справу з вирубуванням лісів (просічуванням,висічуванням).Січення (просіка,вирубка) проводилась якраз о тій порі,що припадала на січень. Більш поширена думка пов'язує назву цього місяця з сильними (сікучими) морозами.

У латинській мові січень-януаріс. Назва на честь бога часу-Януса.

Сучасна українська літературна його назва відповідає спільнослов'ян­ському сприйняттю морозів у цей місяць: сердитих,тріскучих, лютих. До шістнадцятого століття звали його февралем. Паралельно вживались і рідномовні слова-січень другий, січник, січненко, сішненко,у яких відбивались уявлення про лютий як сина січня.

Латинська назва фебруаріус-очисний.У Стародавньому Римі,до Юлія Цезаря,лютий завершував календарний рік і цього місяця здійснювався обряд „очищення від гріхів".

Це період виточування й заготівлі березового соку. Звідси й інші назви місяця: соковик, сочень. Давньоруська мова знає найменування березня і як березозол, березозель, березозіл . Українська мова успадкувала назви березол і березіль. У дев'ятнадцятому столітті назва березіль була уживаніша за березень.

Римляни іменували цей місяць мартіусом-на честь бога Марса. У старослов'янській це звучало март.

Так його в Україні іменують з XVI століття . Раніше називали латинізованим апріль і апрель (латинське апріліс-сонячний,теплий).Словники фіксують назву квітня як цвітень і квітець.

Назва пов'язана з буйним ростом трав. Вживається і май,що у нашій лексиці означає зелень.

Латинське майус походить від імені давньоримської богині природи Майї,що сприяла розвитку рослинності на землі.

 

 

Походить від слова червець (народна назва червцевих комах кошенілі,які з'являлися у цьому місяці і з яких у давнину виготовляли високоякісну червону фарбу для тканин). Старослав'янською мовою червень іменувався інші,а ще ізок (від назви польового коника,що цього місяця заявляє про себе оригінальним сюркотом).

Червень-місяць палючого сонця. Звідси й інші його назви: смажник (від смажити),ярій (від яріти-палати).

Латинське Юліус більшість мовознавців пов'язує з ім'ям давньоримської богині Анони-покровигельки жінок.

У цьому гарячому місяці квітують липи.В українській мові назва „липень" утвердилася на початку XX століття. В народі цей місяць іменували ще спекотнем (від спеки),сінокосом, косенем, біленем (пов'язане з відбілюванням на липневому сонці полотна).

Старослов'янське „іюль",скальковане з латинського „юліус" (так називали цей місяць римляни на честь Юлія Цезаря).

Така назва вживається в українській мові з шістнадцятого століття і пов'язана з жнивами,головним ручним знаряддям для збирання хлібів- серпом.Латинське „август",увічнює в такий спосіб імператора Гая Актавія, котрого римляни іменували Августом (священним,здатним возвеличувати).

У цю пору пишно цвіте приземкуватий кущ верес,що й дав назву місяцю.Народні варіанти: вересенко, вересенько, верасенько.

Звали цей місяць і по іншому:другожнив,собериха,припасиха, (що вказувало на збирання осінніх культур),сівень (сіяли озимі),маїк (від зелених килимів озимини),до вирій,довирійник,довирієць (відлітали у вирій птахи). А ще-бабиним літом.Не тому,що біле павутиння літає о цій порі,а тому, „що баби свої роботи порають,коноплі отіпають,полотна добілюють,дещо в городах викопують" (Я.Головацький).

Латинське „септембер" (від септем-сім) вказує,що в давньоримському календарі це був сьомий,а не дев'ятий місяць.

Назва пов'язана з кольором листя на більшості дерев о цій порі.А ще цей місяць відомий як паздерник(від спільнослов'янського слова паздер,яким називали кострицю від конопель і льону),покрівець,покровенко,покривний (від Покрови 14 жовтня-релігійного свята).

Латинське „октобер" (окто-вісім) вказує на порядковий номер місяця у давньоримських календарях.

Б.Грінченко фіксує найменування місяця двояко:листопад і падолист.Тривалий час ці дві назви вживались в українській літературній мові паралельно і пов'язані були з осіннім опаданням листу.

На листопад ще казали листогуб,листогубень,листогубець,листосій, листосівень,листосієць,листотрус,листокид,листокидень,листолет, листоліт...

Латинське „новембер" пов'язане з числівником новем-дев'ять.

 

 

Розгрузлі шляхи,поорані ниви цей місяць завжди кострубачить замерзлим груддям. Звідси й сучасна літературна назва.

Іменують грудень ще й трусином,трусосніжем (трусить перший сніг), мочанцем (від грудневого задощів'я),христівцем (у цьому місяці за новим стилем народився Христос).

Латинське децембер від децем -десять.