Що таке обдарованість? Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні можливості головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності власно виявлені й розвинуті. Тому саме професійна спрямованість, професійний відбір і професійна освіта мають відповідати здібностям і нахилам людини.
Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:
<>1.<>2.реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення шкільних уроків;
- налаштування учнів на досягнення успіху;
- допомога кожному учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер;
- *****
Освітній простір життєтворчості особистості як індикатор потенційної обдарованості
Згідно з новітніми ідеями вітчизняної педагогічної науки головною умовою розкриття потенціалу креативності учнівської молоді є перетворення традиційного навчально-виховного процесу, побудованого на засадах суб’єкт-об’єктних відносин педагогів у учнями, на освітній простір життєтворчості, насичений різноманітними інтерактивними заходами за всіма можливими сферами самоздійснення особистості.
Наведемо коротку характеристику деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми:
– ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.
– Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.
Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу, а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать (крім того, що учень старається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня, кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього не було учнів.
Наголошення на будь-яких поліпшеннях
Помічати і відповідним чином відмічати кожен маленький, але успішний крок на шляху до виконання завдання
– Повідомлення про будь які внески
Акцентувати увагу на цінності активності учня в усних відповідях і класних дискусіях, пам’ятаючи, що вони вносять власний внесок у колективну роботу як можуть
Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо «аплодувати» досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до навчання. «Оплески» повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє.
Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.
Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.
«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.
Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.
Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.
Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.
Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу.
Як же розвивати творчі здібності школярів?
Рекомендації
§ Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.
§ Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.
§ Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
§ Розвивати критичне сприйняття дійсності.
§ Вчити доводити починання до логічного завершення.
§ Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).
§ Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.
§ Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.
§ Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
§ Впливати особистим прикладом.
§ Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).
АЛГОРИТМ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
1. Учитель не повинен розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.
2. Учителеві не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.
3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, зловмисно її принижувати, застосовувати сарказм.
4. Учителеві слід пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до суворо регламентованих повторюваних занять.
5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:
• повага до прагнення учнів працювати самостійно;
• надання дитині свободи вибору щодо галузі застосування своїх здібностей;
• індивідуальне застосування навчальної програми;
• заохочення учнів до роботи над власними проектами;
• жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкріпаченості;
• схвалення результатів діяльності у певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;
• підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;
• надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших.
Нетрадиційні творчі самостійні завдання для обдарованих учнів:
-довгострокові домашні завдання;
-творчі завдання, звіти з певної теми;
-відповіді на питання проблемного характеру за вибором учнів;
-літні завдання дослідницького характеру;
-створення проектів;
- написання творчих робіт;
-шкільні наукові роботи;
-виступи та доповіді на шкільних конференціях,
-бесіди та міні-лекції для молодших школярів школи;
-пізнавальні ігри, вікторини філологічної спрямованості для учнів початкової школи;
-створення і захист слайд – презентацій.
