Каталог статей

ПРОСПЕР МЕРІМЕ

Французька література другої половини XIX ст.— цікаве, складне, не­забутнє явище. Тому хо­четься згадати Проспера Меріме.

 Майже чверть століття, по­чинаючи з 1848 року і до останніх днів жит­тя, Проспер Меріме, за влучним висловом П. де Сент-Віктора, «літературно емігрував до Росії». І до України також.

В епістолярній спадщині Мері­ме ми весь час знаходимо згадки про Укра­їну. То він просить «допомогти розкрити зміст однієї козацької пісні», то він пише: «Все, що читав про козаків, мене захоплює, і я хотів би знайти відомості про Богдана Хмельницького». Відсутність потрібних першоджерел у Франції не перешкодила Меріме написати низку праць про історію українського народу — «Українські коза­ки та їхні останні гетьмани», есе «Богдан Хмельницький».

Знайомству з життям України Проспер Ме­ріме завдячує своїм російським друзям — С. О. Соболевському та І. С. Тургенєву. У листах до друзів він подає захоплюючі описи різних місцевостей України, розпо­відає про її культуру та архітектуру. Різно­манітні легенди, колоритні деталі україн­ського побуту, що дають змогу пізнати звичаї та характери людей, використовує Меріме у своїх українознавчих працях. У статті про Гоголя Меріме звертає увагу на деяку по­дібність між французькими флібустьєрами XVII ст. і запорожцями із «Лжедмитрія», зо­крема в сцені «Острів запорожців на Дні­прі». У цьому творі він використовує такі поняття, як «козак України», «Січ», «була­ва», «похідний гетьман», «бунчук», а також подає опис січового кола, що обирає свого похідного гетьмана.

Вивчати історію запорозького ко­зацтва Меріме почав після ознайомлення зі слов'янським фольклором. Він дуже сер­йозно ставився до матеріалу, про який мав намір писати, старанно вивчав архівні ма­теріали, мемуарну літературу, літописи. Як учений-історик і письменник Меріме ціка­вився людиною-особис­тістю, котру можна було б поставити в центр ху­дожнього твору або нау­кового дослідження. Та­кою особистістю Меріме вважав українського геть­мана Богдана Хмельниць­кого.

«Кілька місяців тому я за­пропонував читачам біо­графію козака Степана Разіна. Добродій Косто­маров, в якого я запози­чив розповідь про при­годи цього героїчного ватага, описав життя ви­датної людини, котра, як і Степан Разін, мало знана в неслов'янських країнах, хоча, на мою думку, біль­ше заслуговує такої сла­ви», — так починає Про­спер Меріме есе «Богдан Хмельницький».

Письменник вважав Хмельниць­кого вмілим дипломатом, досить освіченою людиною, яка знала кілька мов. Змальову­ючи особисте життя Богдана Хмельницько­го, Проспер Меріме дійшов висновку, що гетьман українського народу — це патріот, безмежно відданий козацтву. Все його життя кровно пов'язане з історією України, її ви­звольною боротьбою. Завдяки працям Про­спера Меріме про історію українського на­роду в 70-хроках XIXст. посилився інтерес до України французьких учених-фольклористів, істориків, літературознавців. Під впливом його досліджень 1869 р. Фран­цузький Сенат ухвалив вивчати в школах Франції курс історії України.

Меріме один з перших ознайомив фран­цузьких читачів з українською та російською літературами . Під впливом І. С. Тургенєва, який переклав «Народні оповідання» Марка Вовчка для росіян, Меріме почав таку ж ро­боту для французів. В одному з його листів читаємо: «Оповідання Марка Вовчка дуже сумні. До речі, вони легко можуть викли­кати у кріпаків бажання випустити кишки своїм панам... Я розважався, перекладаю­чи "Козачку"».

Меріме мав намір пере­класти рідною мовою кіль­ка творів Марка Вовчка і все ж не наважився пока­зати французьким читачам «роз'ятрені криваві рани» героїв оповідань україн­ської письменниці.

А чи був знайомий Проспер Меріме з Марком Вовчком? Жодних під­тверджень того немає, хоч підстави для такого при­пущення існують. У1860— 1863 рр. Меріме і Тургенєв перебували в Парижі, а в цей час там майже по­стійно жила українська письменниця, яка підтримувала приятельські стосунки з Тургенєвим, Саме він познайомив Марка Вовчка з французькою літературно-мистецькою інтелігенцією, серед якої міг бути і Проспер Меріме.

Отож, своїми дослідженнями з історії укра­їнського народу, своєю увагою до його літе­ратури Проспер Меріме сприяв взаєморозу­мінню й повазі одного народу до іншого.