Каталог статей

Пауль Целан

Чернівці — столиця буковинського краю. Вони дали світові таких видатних людей, як Федькович, Кобилянська, Емінеску, інших відомих майстрів культури і мистецтва.

 Спробуємо засвітити зірку, що належить чудовому поетові, який повернувся до нас із забуття, — Паулю Целану(справжнє ім’я Пауль Анчель).  

«Упродовж тривалого часу Пауль Целан був загадкою для своїх читачів, загадкою, яка, можливо, не розгадана ще й до сьогодні. Загадкою було його життя. Загадкою було те, що він став німецькомовним поетом, хоча ріс і навчався в краї, який був заселений переважно українцями, але офіційно на­лежав на той час до Румунії», — так пише про поета дослід­ник його творчості Петро Рихло.

Народився Целан у Чернівцях, 23 листопада 1920 року на вул. Василь­ка, 5 і прожив там більшу частину свого життя.

Виріс  у єврейській родині, де розмовляли переважно на івриті та німецькою, але добре володіли українською, румунською, французькою. Відвідував дитсадок, потім навчався в школі, згодом у ліцеї. Ще в дитячому віці Пауль Целан знав напам’ять чимало казок  братів Грімм і буковинських легенд. А в 15 років настільною книгою поета став «Фауст» Гете.

Надзвичайно важко пережив Пауль Целан звістку про смерть батьків, які наприкінці 1942 року були депортовані в Задніпров’я  і замордовані в одному з концтаборів. Ці трагічні події стали однією з провідних тем його творчості.

Головними образами у поезіях П.Целана є мати й Україна, які нероздільні для поета і за яки­ми він болісно сумує.

Кривавила, мамо, та осінь мене,

Палив мене сніг;

Я серце шукав, щоб заплакати ним.

Знаходив я подих, ах, того літа...

Поет дивом вцілів серед  кривавого хаосу Другої світової війни. По закін­ченні гімназії вивчав медицину у французькому місті Тур, романістику та англістику у Чернівецькому університеті. В 1948 році  опинився в Парижі, там і завершив свою осві­ту. Став доцентом германістики в Еколь-нормаль (вища пе­дагогічна школа), випускав свої поетичні книжечки.

Поет, який так мріяв про свою домівку, повер­нувся до нас із забуття. До недавнього часу ми мало що знали про Пауля Целана — тільки з початку 90-х він прийшов у нашу літературу. Поет повернувся додому, але вже у бронзі, задумливий, сумний, з ледь помітною посмішкою на губах. Цей пам'ятник на розі вулиць Головної і провулка Гребінки створив у 1992 році скульптор Іван Салевич. На будинку № 5 по вулиці Василька (нині Саксаганського) встановлено ме­моріальну дошку. Наші дослідники побували там і відшука­ли ці пам'ятні місця, віддавши шану поетові.

Пауль Целан повернувся до нас у збірці «Меридіан серця», яку випустило видавництво «Прут». Його життєвий і творчий шлях відображено в альбомі «Чернівці. 1408 — 1998». У ньо­му можна знайти яскраві сторінки біографії поета, його фо­тографії, рукописи поезій.

Досягнувши вершин слави, Пауль Целан став самогубцем: перехилився у квітні 1970 року через ажурне поруччя мосту над Сеною. Свій останній притулок поет знайшов на цвин­тарі одного з паризьких передмість, неподалік від міжнарод­ного аеропорту Орлі. Гул реактивних літаків, що доноситься з аеропорту, не стихає ні вдень, ні вночі. Парадоксальне су­сідство, коли взяти до уваги, що Пауль Целан за характером своєї творчості був дуже тихим, зосередженим у-собі поетом. Але, мабуть, навіть найпотужнішим двигунам ніколи не вдас­ться заглушити цього щирого, довірливого поетичного голо­су, меридіан якого пройшов через мільйони людських сер­дець. Цей голос торкнувся і нас.