 Олександр Пушкін
Твори Олександра Пушкіна (художні, публіцистичні, записки тощо) та спогади сучасників свідчать, що він жваво цікавився географією України. Відомий пушкінознавець Д. Косарик вказує, що в бібліотеці поета зафіксовано п'ять карт території України: топографічні плани, карти військових походів, карта поштових шляхів від Одеси до Перекопу.
6 травня 1820 року Пушкін на кур'єрській трійці вирушив із Петербурга до Катеринослава (нині Дніпропетровськ). Тут поет побачив Дніпро, який справив на нього незабутнє враження – був саме час повені. Саме таким Пушкін і увічнив Дніпро в поемі "Руслан і Людмила". Почуті в Катеринославі перекази надихнули поета на створення поеми "Брати-розбійники". Бував поет і в Олександрові (нині Запоріжжя), Маріуполі, бачив Азовське море, подорожував Кримом. За три тижні перебування в Криму закінчив поему "Кавказький бранець". У Бахчисараї поета вразив ханський палац, перекази про Менглі-Гірея та про його полонянку Марію Потоцьку, і він створює поему "Бахчисарайський фонтан". З Криму поет повертався через Каховку, Херсон та Миколаїв.
Місяць потому поет вирушає на Черкащину – у Кам'янку, до маєтку Раєвських-Давидових. Приводом до відвідин Кам'янки був день народження Катерини Давидової – господині маєтку. Ця подія збирала всіх друзів родини, серед яких були й декабристи, члени "Південного товариства". Пробувши в Кам'янці майже два місяці, Пушкін разом з Давидовим вирушає до Києва на контрактовий ярмарок, який відбувся в кінці січня – на початку лютого 1821 року. Шлях поета пролягав через Смілу, Коноплянку, Городище, Корсунь, Богуслав... Враження від Києва відобразилися в поемі "Полтава", а також у відомому вірші "Пісня про віщого Олега".
Того ж 1821 року поет разом із підполковником І. Ліпранді вирушає в 10-денну подорож на південь Бессарабії (нинішня Одещина). Через Бендери та Каушани він приїздить до Акермана (Білгород-Дністровський) та Шабо, де стояв родовий замок І. Ліпранді. Звідси маршрут поета проліг до Кишинева.
За деякими даними, у листопаді 1822 року поет здійснив короткочасну подорож із Кишинева до Кам'янки, а звідти – до Києва, повернувшись із Києва – знову до Кам'янки. Звідси він вирушає до Кишинева, але зробивши велике коло – через Смілу, Шполу, Звенигородку, Тальне, Умань, Гайсин, Брацлав, Тульчин. У Тульчині Пушкін зустрічається з Пестелем, відомим діячем декабристського руху в Україні.
До своїх мандрівок поет ретельно готувався. Під час подорожей заводив "дорожные тетради", куди записував усе, що його цікавило, а також часто робив замальовки.
Пушкін був у близьких стосунках із українцями М.Маркевичем, М.Максимовичем, Д.Бантиш-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М.Гоголеві увійти у російську літературу. Він цікавився українським фольклором, мав у себе «Опыт собрания древних малороссийских песней» М.Цертелева (1819), «Малороссийские песни» М. Максимовича (1827) та його ж таки «Малороссийские народные песни» (1834), «Запорожскую старину» І.Срєзнєвського (1833).
П. Куліш підкреслював значення Пушкіна для української літератури
| 