Каталог статей

Михайло Булгаков

Батько майбутнього письменника Афанасій Іванович Булгаков похо­див із сім'ї сільського священика Орловської губернії. Діти священно­служителів мали право отримувати освіту безплатно, але — тільки ду­ховну. Тому й Афанасій, блискуче закінчивши в 1881 році Орловську семінарію, продовжив навчання в Київській духовній академії.

У 1890 році Афанасій Іванович обвінчався з Варварою Михайлівною По-кровською, яка працювала вчителькою в місті Карачеві Орловської гу­бернії. Після одруження молода пара приїхала жити до Києва. Тут, в бу­динку на вулиці Воздвиженській, 15 травня народився первісток, якого на­звали на честь дідуся по матері й покровителя Києва архістратига Михайла.

Вихованням дітей (їх було семеро) займалася мати, а також саме жит­тя, обставини, навколишнє середовище. Діти росли в атмосфері лагідності та доброзичливості. Мати не обмежувала свободи дітей. Голо­вне, що вона зробила — це виховала в дітях оптимізм, любов до життя й до людей, а також велику працелюбність.

У ті часи батьки не поспішали з початком шкільного навчання: вва­жалося, що дитина має «дозріти» — хто раніше, хто пізніше. У 1900 році дев'ятирічного Мишка віддали в підготовчий клас Київської 2-ї гімназії, де працював учителем співу та регентом брат батька Сергій Іва­нович Булгаков. Там же малий хлопчик вперше прочитав поему М. В. Гоголя «Мертві душі», і Гоголь увійшов у його душу назавжди.

У серпні 1901 року Михайло успішно склав іспити за підготовчий клас і був зарахований до найвідомішого на той час середнього учбового закладу Києва — 1-ї гімназії.

Окрім російської класичної літератури, з домашньої та гімназійної бібліотек, у круг читання Михайла входило багато книг світової класи­ки. Він дуже любив Пушкіна, Гоголя, Достоєвського, Салтикова-Щедріна, Чехова, Діккенса.

Після закінчення гімназії Михайло вирішив вступати на медичний факультет Київського університету: адже лікарями були і брати Варва­ри Михайлівни, і друг сім'ї І. П. Воскресенський.

Будинок на Андріївському узвозі, де жили

Булгакови в 1906-1919 рр.

Київський університет носив ім'я князя Володимира Святославовича. Час навчання письменника припав на період активної участі студенства у політичних баталіях. Заняття нерідко переривалися антиурядовими виступами студенства з приводу важливих політичних подій у Києві,  Росії і в самому університеті.

У навчанні на медичному факультеті багато часу виділялося практич­ним заняттям, які проходили в університетських клініках. Але Михай­ло в той час дуже захопився театром, мріяв стати актором, почав глиб­ше пізнавати театральне мистецтво, мову, життя. Можливо, це захоп­лення стало причиною того, що довелося повторити академічний курс в університеті. Відвідування лекцій тоді було вільним, однак навчання -платним. При необхідності, можна було повторити курс, і «вічний сту­дент» вважався явищем звичайним.

Хоча власне, винен був не лише театр. У 1908 році із Саратова до Києва приїхала ровесни­ця Михайла Тетяна Лаппа. Вона зупинилася у своїх родичів, які були знайомі з Варварою Ми­хайлівною. Дружба Тасі та Михайла почалася з прогулянок по Києву, зі знайомства з його живо­писними місцями. А потім прийшла любов. Тася часто приїжджала до Києва, переписувала­ся з Михайлом.

26 квітня 1913 року вони обвінчалися в церкві Миколи Доброго на Подолі. Жили в Києві, на деякий час виїжджали до Саратова, до батьків Тасі, але знову повернулися до улюб­леного міста.

Восени 1913 року Михайло відвідував лекції на третьому курсі. А 1 серпня 1914 року почалася перша світова війна. Події швидко докоти­лися до мирного Києва. Життя міста швидко перебудувалося на військо­вий лад. Весною 1916 року Михайло Булгаков добровольцем пішов на фронт — лікарем у військовий шпиталь, з ним поїхала і дружина — се­строю милосердя.

Так для молодого лікаря почався новий етап у житті: амбулаторні прийоми хворих, операції, стаціонарне лікування, керування невеликою лікарнею.

У лютому І 918 року Булгаков був  демобілізований за станом здоров’я і   повернувся додому, до Києва. У Києві він побачив, як стрімко трансформувалося театральне життя, організовувалися нові клуби, відкрива­лися нові театри.

У 1919 році М.Булгаков знову потрапив під мобілізацію й опинився на Північному Кавказі. Там він тяжко захворів, ледве вижив і з тих пір назавжди залишив кар'єру лікаря, змінив професію. Булгаков писав і ставив п'єси на провінційній сцені у Владикавказі. Потім переїхав до Москви, писав сатиричні твори. Але все життя письменник пам'ятав і сумував за Києвом. Свою любов до рідного міста він виражає майже у всіх творах: і в оповіданнях «Чер­вона корона» й «Не­звичайні пригоди лікаря», і в романі «Майстер і Маргарита», і в «Теат­ральному романі», і в п'єсах  «Дні Турбіних», «Біг» та ін.

Помер Михайло Булгаков у 1940 році. У Києві досі пам'ятають і люб­лять талановитого письменника, на Андріївському уз­возі створено музей в будинку де жила сім'я Булгакових.