Джеймс Олдрідж народився 10 липня 1918 року в селищі Вайт-Хіллз, що в австралійському штаті Вікторія (пригород Бендиго). Зростав у великій багатодітній сім'ї англійського літератора, що жив тут ще до його народження. Джеймс був молодшою п'ятою дитиною. На початку 20-х сім'я переїздить до Свон-Хіллу. Оскільки батькових коштів ледь-ледь вистачало прогодувати бодай себе, дітям доводилось самому заробляти гріш. Багато вражень про цей епізод із свого життя відобразилсь у книгах письменника. З 14 років він заробляє на життя працюючи редактором у місьскій газеті, а згодом навчався в комерційному коледжі в Мельбурні. В 1938 році переїхав в Англію ,в район Баттерсі - південно-західній частині Лондона, де проживає й сьогодні. Тут він почав журналістську діяльність. Вчиться у Лондонському економічному університеті, потім у Оксфордському університеті, відвідує льотні курси і активно працює у лондонських газетах. Під час Другої світової війни працював журналістом та військовим кореспондентом на Ближньому Сході. Його безпосередні спостереження й дали йому матеріал для перших романів.
У віці 21 рік, як військовий кореспондент Олдрідж побував у Фінляндії.
У 1943 році він спробував зняти свій власний фільм за мотивами одного зі своїх романів, однак під час знімок літаки потерпіли аварію, і ідея була покинута назавжди.
Протягом років Другої світової війни Олдрідж побував у ролі кореспондента у багатьох країнах (в Норвегії, Греції, Єгипті, Лівії, Ірані і т.д.) і на багатьох театрах воєнних дій. Відвідав і Радянський Союз, де провів майже рік (1944-1945). У 1945 році отримує премію Джона Левелліна. З 1951 року він стає членом міжнародної організації "Письменники за мир". Першу премію Олдридж отримує у 1953 році.
Письменник довго жив у Каїрі, якому присвятив книгу «Каїр. Біографія міста» (1969).
У 1971 році він був членом журі 7-го Московського міжнародного кінофестивалю.
Олдрідж отримав Ленінську премію миру в 1972 році «за видатну боротьбу по збереженню миру». У тому ж році він отримав золоту медаль з журналістики від Організації іноземних журналістів, та Золоту медаль Всесвітньої ради миру.
За роман Правдива історія коси Макфі (Viking, 1986) він отримав щорічну нагороду Приз за дитячу фантастику від Гардіан.
За не офіційними данними, Джеймс Олдрідж помер на 94 році життя 10 серпня 2011 року [1].
У моїх книжках головна тема завжди одна й та сама — вибір. Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду. Дж. Олдрідж
У ранніх творах Олдріджа, особливо в романі "Справа честі",чуються відгомони хемінгуеємської інтонації. Проте цей вплив, здійснений Хемінгуеєм на Олдріджа в пору становлення його творчого методу, не слід переоцінювати. Молодий письменник неминуче вступає з ним у своєрідну ідейну та художню полеміку. Олдрідж по-новому осмислює тему мужності перед лицем смерті, по-новому підходить до зображення патріотизму народу, який бореться за свою незалежність. Його герої зазнають ту ж гіркоту, що й герої роману Хемінгуея «Прощавай, зброє», але вони ясніше бачать винуватців безглуздої і трагічної загибелі людей і всі вони тим чи іншим шляхом пробиваються до істини, долаючи настрої політичного індиферентизму. Олдрідж дуже скоро виявляє свою самостійність як художник, і цьому значно сприяє широта його поглядів і все зростаючий історичний досвід, винесений їм з визвольної боротьби народів. Постійним захопленням письменника було мистецтво, зокрема література. Джеймс Олдрідж прекрасно знав усю європейську літературу, а також американську й австралійську. Письменник висвітлює специфічно національні проблеми освіти й проблеми загальні, міжнародні; у цьому полягає одна з істотних особливостей творчості художника-новатора. Олдрідж оголює соціальні протиріччя буржуазного суспільства, вишукуючи потенційні сили народу, що робить історію, показуючи справедливість і неминучість перемоги передових, демократичних тенденцій у сучасному житті.
Твори Олдріджа зазвичай будуються на гострих драматичних ситуаціях, вони насичені дією, яка розкриває взаємозв'язки дійсності, напружені соціальні конфлікти, боротьбу протилежних тенденцій у суспільному розвиткові, психологічний лад образів, корінні зрушення у свідомості героїв.
В 1957 році Олдрідж побував у Радянському Союзі. Того ж року він написав оповідання «Останній дюйм». Радянські читачі вперше ознайомилися з цим оповіданням зі сторінок журналу «Огонёк», № 37, 1957 р. Українською мовою оповідання надруковано в збірці Дж. Олдріджа «Хлопчик з лісового берега», Київ, Дитвидав, 1959. Сюжет оповідання ліг в основу однойменного кінофільму, створеного на кіностудії «Ленфільм», 1959.
Також письменник побував в Україні, у Києві, зустрічався з читачами, давав інтерв'ю. 11 березня 1964 року київська «Робітнича газета» надрукувала статтю «І в мені частка України». У ній Джеймс Олдрідж писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань».
Твори Олдріджа перекладено 40-ка мовами. Крім романів та оповідань він пише також нехудожні тексти та працює на телебаченні. В 1972 році Організація Міжнародних Журналістів (Organisation of International Journalists) нагородила його золотою медаллю за його журналістську працю.
Англійський письменник, який народився в Австралії, в родині редактора газети.
Друга світова війна стала для Олдріджа не тільки школою виживання, але й відправною точкою його літературної діяльності: він пише військові репортажі, змальовує людину на межі драматичної ситуації. Книга "Каїрі, цикл австралійських оповідань, збірка оповідань, романи різних років відтворюють боротьбу і перемогу людини над відчаєм.
У повісті "Останній дюйм" читач напружено слідкує за розвитком подій, хвилюється, чи вистачить сил хлопцеві врятувати літак, зрештою, врятувати батька.
"Останній дюйм" означає зусилля, межу можливостей людини, прагнення вирватися з егоїстичності і самотності, бажання перемогти і залишитись справжньою людиною.
Відгук про оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм"
Сюжет оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм" простий. Льотчик Бен на старенькому літаку летить на берег Акулячої бухти, щоб зняти фільм про акул. Він бере із собою десятирічного сина Деві, з яким не знаходить взаєморозуміння.
Спочатку усі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку і, немов бритвою, прошили ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, коли побачив пораненого батька.
Льотчик розумів, що не зможе вести літак, а це означало загибель і його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше - смерть.
Я з завмиранням серця стежив за розвитком подій. Бен - мужня людина. Утрачаючи свідомість від болю, він намагається не налякати дитини й обмірковує план порятунку. І син виявляється гідним свого батька. Він виконує всі розпорядження Бена, з останніх сил, насилу втягає його в літак. Тепер Деві доведеться самому підняти літак. Він слухняно взявся за кермо. Хлопчик виконував усі вказівки батька і більше не плакав. У нього на все життя висохли сльози.
От і аеродром Каїра. Бен уже повірив у порятунок, але він знав, що саме важке - останній дюйм перед приземленням літака. їхня доля була в руках Деві. І він усе-таки зумів посадити літак. Безстрашність і мужність батька і сина перемогли. І дуже хочеться вірити, що тепер вони все життя будуть розуміти один одного. Усе життя, що подарували один іншому.
Бен упевнений, що тепер вже "добереться до серця хлопчика". Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Але після пережитої драми льотчик знає, що нічого неможливого немає. Люди перевіряються в біді. Після того, що сталося, Бен упевнений: його син - справжня людина, гідна поваги. А це значить, що вони обов'язково стануть друзями.
Д. Олдрідж цим оповіданням дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри в людину, у її безмежні можливості.
Джеймс ОЛДРІДЖ
[нар. 1918]
У моїх книжках головна тема завжди одна и та сама — вибір. Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду.
Дж. Олдрідж
Народився Джеймс Олдрідж 1918 року в невеличкому селищі австралійського штату Вікторія в родині корінного лондонця, який працював редактором місцевої газети. Дитячі роки, проведені в містечку Суон Хілл, куди переїхала родина, стали справжньою життєвою школою для хлопця. Батькового заробітку ледь вистачало, а Джеймсові (він був п'ятою дитиною), як усім хлопчакам, хотілося рибалити, веслувати, їздити верхи, тому він підробляв у вихідні. Олдріджу пощастило вступити до спеціального комерційного коледжу в Мельбурні. Щоб мати можливість навчатися, він до ночі працював у редакції газети вантажником, помічником верстальника, виконував будь-яку допоміжну роботу, здійснив спої перші журналістські спроби. Йому захотілося побачити світ, зокрема Англію — землю батьків.
У 1938 році Олдрідж вступив до Лондонської економічної школи. Провчився один рік і вирішив повернутися до журналістики. Цс бажання провело його дорогами Іспанії, де він був військовим кореспондентом, по фронтових укріпленнях Фінляндії, де він був уже кореспондентом кількох англійських газет; побував Олдрідж і в бліндажах діючих частин радянської армії. Воєнні нариси та репортажі Джеймса Олдріджа мали відверто публіцистичний характер, бо журналістові було важко приховати в собі письменника, і за скупими рядками репортерських матеріалів відчувалися співчуття, переживання, захоплення героями.
Саме поєднанням правдивості, як найважливішої ознаки справжнього журналіста, і масштабності мислення художника вирізняються перші романи Джеймса Олдріджа «Справа честі» і «Морський орел». У них письменник зосереджує увагу на причинах та наслідках поведінки людини під час Другої світової війни. Автор прагне віднайти джерела героїзму і патріотизму в англійців, греків, італійців, представників інших народів. І в кожному своєму наступному творі Олдрідж розширює палітру виражальних засобів.
У 1951 році Олдрідж стає одним з керівників міжнародної організації «Письменники за мир».
Оповідання та новели Джеймса Олдріджа, зібрані у книзі «Золото і пісок», побачили світ у 1960 році. В багатьох з них відображено події та враження, які сам письменник переживав у дитинстві.
Оповідання «Останній дюйм» присвячене проблемі людського взаєморозуміння. Батько намагається подолати відчуження зі своїм сином. З усіх засобів, за допомогою яких можна відновити стосунки із сином, батько як пілот обрав те, що йому найближче — підкорення неба. Ця стихія дає людині відчуття свободи, польоту, простору, але й відповідальності за літак, за людей. Драматичні обставини, у які потрапляє Бен із сином, вносять зміни у їхні стосунки і навіть змінюють їхні характери. Автор звертає увагу на те, що хлопчик не просто виконує команди батька, обставини змушують його приймати рішення і знаходити вихід з важкої ситуації.
Джеймс Олдрідж. переконливо показує, що у складних обставинах людина виявляє кращі риси характеру і стверджує вчинками свою спроможність долати «останній дюйм» на шляху до мети і до взаєморозуміння з іншими людьми.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Розкажіть про Джеймса Олдріджа як письменника.
2. Яке значення у творчій долі Олдріджа мала журналістська діяльність?
3. Перечитайте епіграф до статті про Дж. Олдріджа і поміркуйте, чи можна вважати ці слова творчим гаслом письменника.
4. Якій проблемі автор присвятив оповідання «Останній дюйм»?
|
