Гордій Н.В. 7 клас. Шолом Алейхем «Пісня над піснями». Віхи життєвого і творчого шляху письменника.
7 клас
Вивчення біографії і творчості Шолома Алейхема за повістю «Пісня над піснями»(2 уроки) Урок 1 Тип уроку: Засвоєння нових знань, умінь і навичок, (робота вчителя та учнів із використанням мультимедійних технологій) Тема: Шолом Алейхем «Пісня над піснями». Віхи життєвого і творчого шляху письменника. Відображення у його творах долі єврейського народу. Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей. Мета: Ознайомити учнів з основними подіями життя єврейського письменника, показати тісний зв’язок з Україною (100 видатних людей України); розширити знання про історичні перипетії в житті єврейського народу в Україні; продовжити формувати морально – етичні цінності, шанобливе ставлення до біблійних істин, потяг до прекрасного.
Розкрити тему гідності; глибокої любові в юнацькому романі «Пісня над піснями». Формувати вміння прослідковувати зв'язок твору Шолома Алейхема з біблійного «Піснею пісень». Допомогти учням відчути самобутню красу цих творів; Розвивати політкультурні компетентності, моральні і естетичні сфери особистості. Обладнання (засоби навчання): портрет письменника, фотографії, мультимедійні файли з записами фрагментів тексту твору у виконанні професійних акторів, єврейська музика, фрагменти фільмів, біографія Ш.А. Розповідь Б.Ступка «Подорож з Інтером стежками великого шолома». Словникова робота
Хедер - єврейська початкова школа для навчання хлопчиків основам іудейської віри.
Синагога - єврейський культовий храм.
Седер - урочиста трапеза весняного єврейського свята.
Песох - весняне єврейське свято, схоже на наш Великдень.
Швуес (П'ятидесятниця) – день, коли Бог на горі Синай дав євреям десять заповідей. В цей день євреям не можна їсти нічого м'ясного. Епіграф:
«Для чого романи, коли саме життя – роман?»
Ш.Алейхем Перебіг уроку I. Організаційний етап. II.Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
1. Вступне слово вчителя.
1.Вступне слово вчителя.
Шолом Алейхем – видатний єврейський письменник, один із основоположників сучасної єврейської літератури. «Шолом- Алейхем» - у перекладі з мови ідиші означає «мир вам». Це давнє єврейське привітання. Справжнє ім’я письменника Шолом Нохумович Рабінович. Він не випадково обрав цей псевдонім, адже добро і милосердя, поєднані в цих словах, зігрівають людську душу. Саме про любов, добро і милосердя – вічні цінності, що так потрібні у кожному домі. І розповідаються у творах Шолома Алейхема.
(Демонструється великий портрет письменника)
Ось як описував Ш.А. зять письменника, лікар Кауфман;
«Сині – сині очі, замислені й добрі очі дитини і мудреця. Він мав звичку споглядати поверх своїх окулярів, пильно вдивляючись у навколишній світ. Дві зморщечки біля вуст лише додавали лагідності його посмішці. Говорив жваво. Мова була його переписана жартами й промовками. Писав чітко і красиво, гроші роздавав за першим проханням. Ніжно любив природу, квіти, сонце. Прокидався рано. Першою його справою було нагодувати птахів…» Біографія письменника
(Пропонується 2 варіанти біографії, на вибір учителя) Медіофільм з інтернету… Біографія II
Шолом-Алейхем (Справжнє прзвище, ім’я, по батькові – Рабинович Шолом Нохумович) народився 18 лютого(2 березня) 1859 року в місті Переяславі (нині – Переяслав- Хмельницький Київської області) в сім’ї торговця і орендаря. Шолом- Алейхем - його літературний псевдонім, який перекладається на російську мову: «мир вам»
Незабаром після народження Шолома родина Рабиновичів переїхала з Переяслава до довколишнє містечко Воронков, де і пройшло дитинство письменника. У своїх творах він увічнив рідне містечко під узагальненою назвою Касрилкова ( від поширеного в єврейській бідняцької середовищі імені Каср). Цією назвою міста, як і соціально-побутовим описом, він хотів передати важке становище єврейських сам в царській Росії.
Як і всі діти єврейського містечка того часу, Шолом навчався в хедері – єврейській початковій школі для навчання хлопчиків основам іудаїзму. В автобіографічному романі "З ярмарку" і в інших творах Шолом- Алейхем змальовував злидні й похмуре середовище в хедері — майже середньовічній школі. Шолом вирізнявся з-поміж інших дітей не тільки блискучою пам'яттю, допитливим розумом, а й досить живим, веселим і пустотливим характером. Його пустощі зводилися переважно до того, що він уміло зображував різні вади чи недоліки дорослих. Він був майстер карикатурно наслідувати.
Побачивши когось уперше, Шолом знаходив у ньому що-небудь незвичайне і відразу ж надувався, наче пузир. У ранньому дитинстві в Шолома виявився великий інтерес до казкового і фантастичного. Він дуже захоплювався українськими народними переказами. Глибокий вплив на вразливого хлопчика мали казки і легенди про Мазепу, про Богдана Хмельницького, який нібито забрав у поміщиків і багатих євреїв скарби, привіз їх до Воронькова і якось уночі, при місяці, закопав. Часто український колорит, чудові картини української природи змальовані у творах Шолом-Алейхема.
Брат письменника Вольф Рабинович згадує, що молодий Шолом дуже цікавився українським пісенним і казковим фольклором. Із Софіївки Шолом привіз у 1879 році до Переяслава українські народні пісні й вірші Тараса Шевченка. "Коли я писав свої вірші, — згодом розповідав Шолом-Алейхем, — я вдень з вогнем шукав "Кобзаря", цю пісню пісень Шевченка, і не міг знайти. Я готовий був віддати що завгодно і скільки завгодно. І тепер я бачу, що не прогадав би, якби заплатив за найвищою ціною тільки за одну "Катерину". Цінуючи талант М.Некрасова, Шолом назвав Шевченка "Некрасов України". Шолом познайомився з хлопчиком Меєром із Ведмедівки, який зачарував його прекрасними піснями і голосом. У маленького співака була велика мрія — стати артистом, комедіантом. Хлопчики грали "у театр", ставили комедії на біблійні сюжети. Згодом один із них став відомим актором, оперним співаком Михайлом Медведєвим, інший — знаменитим письменником. У Воронькові батько Шолома вважався багатієм: він поставляв буряки на завод, орендував земську пошту, торгував зерном, мав магазин. Але матеріальне становище родини погіршувалося, прибутки падали, наступали злидні, і в пошуках ліпших заробітків родина Рабиновичів знову переїжджає до Переяслава. Тут Нохум Рабинович, заклавши останні цінні речі, відкриває заїжджий двір. Але матеріальне становище не поліпшилося. Убога обстановка в заїжджому домі Рабиновича не приваблювала багатих клієнтів. Вони зупинялися в затишних готелях.
У вищих і середніх навчальних закладах для них була встановлена сумнозвісна принизлива "відсоткова норма". Шолом із дитинства бачив тяжке становище народних мас. Ставши письменником, він розповів правду про життя простого люду, був неперевершеним оповідачем народного горя. У 1871 році від холери вмерла мати Шолома Хас-Естер.
Довелося дітей відправити в місто Богуслав до дідуся Мойше-Йосе і бабусі Гітл. Там Шолом уперше відчув себе сиротою, із сумом усвідомлюючи, що він зайвий рот і тягар. Батько одружився вдруге. Повернувшись до Переяслава, діти зустріли нову хазяйку — мачуху злу, жорстоку жінку.
Шолом, навіть, склав словник вульгаризмів і проклять мачухи і читав його всім, хто хотів слухати:
А – аман, асмадей, анциболот, арештант...;
Б – бандит, блошиця, безголовий, бамбула, барило...;
В – вертихвіст, виродок, вітрогон, відьмак, вахлак...
І так до останньої букви алфавіту. Успіх був великим, всі довго сміялися.
У зв'язку з цим постало питання про долю юнака. Стало очевидним, що перебування Шолома в хедері не дає йому необхідного світогляду. З 4 вересня 1873 року Шолом Рабинович почав учитися в Переяславському повітовому училищі (російськомовному). Спочатку йому довелося важкувато: погано знав російську, над ним глумилися. Несприятлива ситуація склалася й удома: треба було допомагати в роботі, терпіти дорікання мачухи. Але любов і прагнення до знань були досить сильні в душі юнака. Він не шкодував ані сил, ані часу, виявляючи велику наполегливість, волю, і незабаром домігся успіхів: йому як кращому учневі було призначено стипендію в розмірі ста двадцяти карбованців на рік. Це була серйозна матеріальна допомога для всієї родини, що поступово грузла у злиднях. П'ятнадцятирічним, прочитавши "Робінзона Крузо" Д.Дефо, Шолом відразу написав роман "Єврейський Робінзон Крузо", який також був схвалений батьком, сусідами і постояльцями заїжджого дому.
Він вивчив російську, читав О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Лермонтова, М.Некрасова, Л.Толстого, В.Шекспіра, С.Сервантеса, В.Ґете, Ф.Шіллера, В.Гюго, О. де Бальзака і багатьох інших письменників. У 1876 р. Шолом закінчив училище на відмінно. Самостійне життя почалося раніше. Ще до закінчення навчального закладу він почав підробляти, щоб продовжити навчання. Але вступити до Житомирського вчительського інституту не вдалося. Він давав приватні уроки в маленькому, поблизу Переяслава, містечку Ржищів. Та місцеві "вчителі для дівчаток", які й так конкурували між собою, об'єдналися і почали цькувати новоявленого вчителя, розпускаючи про нього безглузді чутки. Перебування в Ржищеві ставало неможливим. Дочекавшись кінця сезону, Шолом повернувся до Переяслава і дав слово більше ніколи не давати уроків у маленьких містечках. Після тривалих пошуків роботи, принизливих прохань, навіть голодування, Шолому, нарешті, вдалося одержати місце вихователя дочки заможного орендаря Елимелеха Лоєва в селі Софіївка. Добрі стосунки з господарем, повага членів його родини, тиша сільського життя і краса природи сприяли спокійному, врівноваженому стану душі мрійливого юнака. Та головне, що наповнювало всі три роки перебування Шолома в маєтку Лоєва справжнім щастям, була любов до учениці — Ольги Лоєвої, яка згодом і стала його дружиною.
Він ночами писав довгі сентиментальні романи, патетичні драми, заплутані трагедії і комедії. Щойно завершивши твір, він читав його Ользі, й обоє були в захваті. Але ненадовго. Варто було Шоломові написати новий твір — і він ставав шедевром, а попередній блякнув і знаходив свій кінець у грубці. У вогні загинув не один десяток романів і драм.
Незважаючи на це, і наставник, і учениця не сумнівалися в тому, що Шолому на роду написано бути письменником. І з цим пов'язували вони плани, мрії і надії. Навіть не думали про можливу розлуку, яка була вже недалеко. Довідавшись про любов юнака до його дочки, старий Лоєв найобразливішим чином прогнав учителя. І знову Шолом опинився на вулиці, без даху, роботи, з розпачем у душі. Вкотре постало питання: "Що робити? Як бути?". Настали дні поневірянь і пошуків роботи. Юнак розраховував знайти застосування своїм знанням, одержати якусь роботу в Києві. Потай мріяв побачити кого-небудь із відомих літераторів.
Влаштуватися в Києві Шолому не вдалося. Опинившись без коштів до існування, він змушений був звернутися до батька за грішми і проханням повернутися до Переяслава. Згодом батько сказав йому, шо в найближчому до Переяслава містечку Лубни з'явилася вакансія казенного рабина. Звичайно, не про таку роботу мріяв Шолом, не про це думав, коли писав свої романи і драми, захоплено сприйняті коханою. Але виходу не було. Не можна було втрачати і такої можливості.
Шолом поїхав до Лубен, і 21 грудня 1880 року був обраний казенним рабином. На цій посаді він намагався бути не "лицеміром, лизоблюдом у багатіїв і чиновників". З головою занурився у громадську діяльність, був ініціатором створення лікарні, світської школи для дітей бідняків. А 12 травня 1883 року, зустрівшись в Києві з Ольгою Лоєвою, таємно одружився, шлюб був дуже щасливим.
На початку 1913 року письменник знову тяжко занедужав. Був під наглядом лікарів у Німеччині, Швейцарії, Австрії, Італії. Навесні 1914 року приїхав до Росії, де його знову очікував теплий прийом. Перша світова війна застала його в Німеччині. Він був направлений німецькою владою до Берліна, потім — у нейтральну Данію, відтіля того ж року прибув до Нью-Йорка. Війна викликала в Шолом-Апейхема гнівний протест-відгук. Він створив на цю тему цикл оповідань "Казки тисячі й однієї ночі". Почуття самотності в чужій країні, підсилене звісткою про смерть старшого сина, прискорило розвиток хвороби нирок і серця. Шолом-Алейхем помер у Нью-Йорку 13 травня 1917 року і похований на Бруклінському кладовищі. Передбачалося, що після війни останки перевезуть до Києва. Не склалося. Через п'ять років його прах було перевезено на інше кладовище і поховано серед "простих людей, робітників", як він наказав у своєму заповіті. 5 червня 1921 року на могилі встановлено пам'ятник. Пам'ятник великому письменникові-сміхотворцю встановлено і в столиці України. Віртуальна екскурсія:
Відеоматеріали «Музеї та пам’ятники Шолом- Алейхему на Україні (до 150 річчя від дня народження) Слово вчителя
Життя Шолома Алейхема сповнене страждань, але він був щасливим, бо доля митця тісно була пов’язана з народом. Життєрадісний філософ, товариш знедолених, прийшов в єврейську літературу саме тоді, коли це було необхідно, ніхто так не був потрібний народу, як він. III. Сприймання та усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
1)Робота з епіграфом «Для чого романи, коли саме життя - роман?»
Висновок: Великий Шолом писав : «Бог сміється не над нами, а разом з нами». Навіщо нам романи? Саме життя - роман. Ось слова його заповіту: Нехай мене поховають серед простих людей , робітників, разом з простим народом, так, щоб пам’ятник, який потім встановлять на моїй могилі, прикрашав скромні надгробки , а скромні могили прикрасили б мій пам’ятник так само, як простий народ за мого життя став окрасою свого народного письменника». Відеоматеріал.. «Заповіт»
2. Еврістична бесіда .
Ми познайомилися з біографією Великого сина єврейського народу . А зараз будемо знайомитися з його чудовим ліричним твором про радість і муки кохання, чисті юнацькі почуття. Твір називається “Пісня над піснями”.
1)Де ви вже чули таrу назву “Пісня пісень”?
(біблійні оповідання про Царя Соломона)
2)Кому писалися ці пісні?
(закохані Соломон і Суламіф писали одне одному). Вчитель: Любов – є корінь життя. І коли ми висаджуємо її у благодатний грунт, наше дерево життя буяє і радує всіх довкола своїми зеленими пагонами. Завдання учням: Створити асоціативне дерево “Біблійна ”Пісня пісень ” – це… РефлексіяI
Подумайте, яким кольором ви б розрахували кожне почуття і чому?
“Пісня над піснями” Шолома Алейхема складається з чотирьох частин. У перших двох розповідається про дитинство Шимека і Бузі, що жили як брат і сестра, про те, як народжувалося щире, ще дитяче кохання, а в двох останніх йде мова про зустріч героїв.
В частині I “Бузя” та частині II “ За зеленню” розповідь ведеться від імені Шимека – хлопця, який розповідає про своє перше кохання до дівчини Бузі в той час, коли їм обом разом ще не було й двадцяти.
Старший брат Шимека втопився, його дружина вдруге вийшла заміж і виїхала. Бузю забрали дідусь і бабуся, батьки Шимека. Хлопчик навчався в Хедері (єврейській релігійній школі для хлопчиків) і тому знав багато уривків з Біблії, завжди згадував “Пісню пісень”: “О, ти прекрасна, моя кохана, ти прекрасна! Очі твої, як два голуби, коси схожі на кізочки, що спускаються з гори…”
Одного дня (напередодні Пасхи) душа Шимека співала, йому здавалося, що за спиною виросли крила і він ось- ось підніметься в небо і полетить. Двір перетворився в замок, будинок – палац, він – принц, Бузя – принцеса, дрова – кедри та буки, що згадуються в “Пісні пісень”. Бузя спитала : “Доки ми тут будемо?” І Шимек знову відповів словами “Пісні пісень” : “Доки не згасне світло дня і не щезнуть тіні із землі.”
Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею в висоту до самих хмар і полетіти за океан в країну карликів , потомків богатирів царя Давида. Найбільша радість для Шимека – вночі перед Пасхою йти з батьком в синагогу.
Шимек розповів Бузі прекрасну казку про те, як він летить у небі , спускається з вершин, йде лісом , перепливає невелике джерело, щоб врятувати прекрасну царівну, яку викрали з- під вінця, зачарували і посадили в кришталевий замок.
Шимек повинен був її звільнити, йому здавалося, що вона звертається до хлопця словами з “Пісні пісень”:”Біжи, мій коханий, будь схожим на сарну чи молодого оленя на горах бальзамічних…” Шимек і Бузя шукали зелень, щоб принести батькам на свята Швуес. Зелень не принесли, але батьки були раді, що вони повернулися живі та здорові.
Прагнучи кращої долі, Шимек покидає рідну домівку і повертається , почувши звістку про заручини Бузі. (3- тя частина “Цієї ночі”, 2-га частина “Субота після Швуеса ”)
Запитання учням: То про що ж ці твори ( Шолома Алейхема “Пісні над піснями ” та біблійна “Пісня пісень”? ( про кохання, про вічне)
Вчитель: Біблійна “Пісня пісень” ніби відкрила очі герою повісті Шолом Алейхема . Шимек дивиться на все через призму її натхненних рядків. Ці поетично завершені, відшліфовані часом рядки, допомагають йому зрозуміти себе, свої почуття, відчути власні сили. Шимек проголошує, що любить Бузю “тією святою, пекельною любов’ю, що оспівана в “Пісні пісень”. “Любов важливіша за все, ” – проголошує твір єврейського письменника.
Рефлексія. “Що ціннішого для себе ви знайшли в повісті Шолом Алейхема “Пісня над піснями”?” VI. Підсумки оцінювання.
Вчитель. Так було в Біблійні часи. Так відбувається з Шимеком. Таке може тапитися з кожним, хто не може розрізнити тимчасове і вічне, легко розмінює духовне на матеріальне. Міняються часи, звички, людство впевнено крокує вперед шляхом прогресу, роблячи одні і ті ж помилки. То може варто дослухатися до мудрості минулого, свого серця, найпотаємніших струн душі, щоб не повторювати в майбутньому ті ж самі болісні помилки?
Морально- етичні цінності вищі, на відміну від матеріальних. Вони вічні, я безсмертні рядки Шолома Алейхема, ім’я якого передвіщає нам: “Мир Вам!” Воно стоїть в одному ряду серед прекрасних і дорогих нам імен: Гоголя і Діккенса, Чехова і Стендаля, Франка і Ш.Петефі, Шевченка і Пушкіна, Л.Українки і Маркеса. VII. Д.з. та інструктаж до його виконання:
Дати письмову відповідь ( написати міні твір- роздум): “Що цінного для себе ви знайшли повісті Ш. Алейхема ”Пісня над піснями”?
Зробити ілюстрації до повісті.
Фото та відеоматеріали , додаткова література подані на сайті вчителів світової літератури ЗОШ№ 16 techerworldlit.at.ua
Гордій Н.В. Вчитель вищої категорії, старший вчитель, ЗОШ №16 презентація до уроку
